У початковому плані поїздки до Ірану візит до Мешхеда не було передбачено. Та й під час самої поїздки я ще довго вагався, чи варто туди їхати, адже Мешхед розташований далеченько від головної туристичної осі Тегеран – Есфахан – Шираз (саме ці міста зазвичай відвідують туристи). Та й сама назва – Святе місто Мешхед – мене дещо відлякувала; зазвичай місць, де скупчується багато релігійних людей, я намагаюся уникати.

Але цікавість до сучасних азійських трамваїв з китайським рухомим складом все-ж переважила. Тут стало в нагоді те, що в Ірані ціни на авіаквитки регулює держава, тому не має значення, чи купувати за місяць, чи у день відльоту. Процес купівлі квитків теж уже для нас не вельми звичний – треба піти до турагенції і замовити квиток через них. Щоправда, там усе комп’ютеризовано, тож вручну вже квитків не виписують. Мені вдалося забрати одне з останніх місць на рейс Есфахан – Мешхед, який прибув до Мешхеда серед ночі. Добре, що аеропорт у Мешхеді розташований близько до центру, тож дорога забрала 15 хвилин. Що впало в око – чіткість організації: є диспетчер таксі, який видає талончик з номером; підходить водій, сам кладе валізу в машину. І найголовніше – таксі обладнане лічильником. Це був єдиний раз, коли я бачив лічильник у таксі в Ірані, і ще один раз з місцевого аеропорту у Тегерані вартість розрахував диспетчер.

Більшість готелів розташовані неподалік святині, тобто у центрі, де метро (чи трамвай) пролягає якраз під землею. Тож щоб натрапити на станцію, довелося трошки поблукати. Оскільки візит від початку не планував, то жодних матеріалів про Мешхед у мене з собою не було, так само як і не було часу вивчити, бодай поверхово, план міста. Як виявилося, місцевих так легко про метро не спитаєш, оскільки майже ніхто не володіє англійською. Довелося повернутися до готелю і попросити карту. Карта виявилася доволі примітивною, у стилі радянських часів, тобто без масштабу. Але принаймні у готелі мені хрестиком відмітили, де я можу знайти найближчу станцію.

Мешхедське легке метро важко однозначно класифікувати як метро або швидкісний трамвай. Вагони трамвайні, живлення здійснюється через контактну мережу, а от усі інші ознаки більше схожі на метро. А от на емблемі – LRT, тобто швидкісний трамвай

Майже половина станцій (9 з 22) розташовані під землею, наземна секція відгороджена парканом і майже на всій довжині проходить посеред доволі жвавої автомагістралі. Лише найзахідніша частина лінії між станціями Kouhestan Park та Vakil Abad проходить окремо від тої автомагістралі, але і її огороджено. Хоча є один цікавий момент – на обох кінцевих великі петлі, як у трамваїв, хоча вагони мають двері з обох боків і зчеплені хвостовими частинами, і технічно можна їх розвертати через стрілки на тупиках. Щоправда, тоді порушиться принцип статевої сегрегації, адже для жінок виділено близько 2/3 першого вагона. За тим, щоб туди не зайшли чоловіки, чітко слідкують станційні працівники (на кожній платформі чергує щонайменше одна особа). На момент візиту діяла одна лінія, де у перспективі на східній частині має додатися ще дві станції. Окрім того, інтенсивно будуть другу лінію, і це вже буде класичне метро. Коли друга лінія запрацює, доведеться, мабуть, перекласифікувати цю систему на метрополітенову; а поки що можна вважати її трамвайною. У робочі дні трамваї працюють з інтервалом 5 або 7 хвилин, у п’ятницю та святкові дні інтервал становить 12 хвилин.

Діюча лінія однозначно не є найлегшою у плані фотографування. Також не є вона й найцікавішою, оскільки на всій довжині є вельми одноманітною. Винятком є лише вже згадана частина лінії між станціями Kouhestan Park та Vakil Abad, де є можливість зробити низку панорамних фото. З підземною секцією все зрозуміло, а на наземній секції наявність огорожі звужує можливості до фотографування лише на станціях та на мостах. Щоправда, на фотографів може чекати розчарування, оскільки на станціях персонал інколи поводиться майже як сумнозвісні вахтери радянських часів. Тому треба бути готовим, що станційний працівник підійде і скаже, що фотографування заборонене. Попри відсутність будь-яких обмежуючих знаків, у поліцейській державі ліпше не посилатися на щось типу іранської конституції чи на принцип, що дозволено все, що не заборонено. Треба посміхнутися, погодитися, проїхати одну чи дві зупинки, і повторити спробу на наступній станції, адже не всі станційні працівники однаково уважні. З мостами теж не все так просто, оскільки вони заліплені рекламою, або відгороджені листами полікарбонату якраз так, що фотографування практично неможливе. Мені на одному з мостів пощастило, оскільки хтось вирізав чималий квадратик, через який можна було просунути об’єктив; а на ще одному стару рекламу зняли, а нової ще не почепили.

Вартість разового проїзду – 5000 ріалів, що за тодішнім курсом становило рівно 2 гривні (або 16 центів). На кожній станції метро можна за заставною ціною 50000 ріалів придбати картку, на яку в касі можна зарахувати певну суму грошей.

Картка чинна для проїзду у трамваях та автобусах. У звичайних автобусах можна також просто заплатити готівкою водієві, талонів у водіїв немає. Вхід на станції експресної автобусної лінії здійснюється через турнікети, тому оплата там можлива лише карткою. Картку можна перед від’їздом здати, при цьому її заставну вартість повертають повністю, а власні кошти, якщо такі залишилися, не повертаються.

	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 005 на маршруті 1 Vakil Abad station 23 вересня 2014 р., Kostas Фоторозповідь розпочинається на західній кінцевій Vakil Abad
	Мешхед, Vakil Abad station 23 вересня 2014 р., Kostas Будівля станції, поруч розташовано автобусний термінал
	Мешхед, Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas Панорамний вид петлі Vakil Abad з будівлею депо посередині
	Мешхед, Vakil Abad Depot 23 вересня 2014 р., Kostas Невелике депо розташоване якраз посеред трамвайної петлі (якось несолідно у такому разі називати її петлею!). Якщо припустити, що до Мешхеда було доправлено всі 60 вагонів (30 поїздів), то можна вважати, що це депо не є основним, оскільки там було лише два поїзди. Відповідно, більшість поїздів знаходяться в іншому депо неподалік східної кінцевої
	Мешхед, Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas Довколишні гори дають чимало можливостей для панорамних фото, які можна зробити лише на цій секції лінії
	Мешхед, Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 024 на маршруті 1 Трамвай Mashhad LRV № 012 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 034 на маршруті 1 Трамвай Mashhad LRV № 040 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 044 на маршруті 1 Трамвай Mashhad LRV № 047 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 017 на маршруті 1 Трамвай Mashhad LRV № 026 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 026/017 прибуває на станцію Kouhestan Park
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 054 на маршруті 1 Kouhestan Park station 23 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 025/054 відправився у західному напрямку зі станції Kouhestan Park. Станційний працівник начебто щось читає, але насправді все бачить і зараз скаже, що фотографування заборонене
	Мешхед, Kouhestan Park station 23 вересня 2014 р., Kostas Хоча, як бачимо з цього фото, серед заборонних знаків фотографування немає
	Мешхед, Kouhestan Park station 23 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 031 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 23 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 049/031 на ділянці між станціями Namayeshgshah та Kouhestan Park
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 034 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 24 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 034/040 відправився від станції Sadaf
	Мешхед, Haft-e-Tir station 24 вересня 2014 р., Kostas Наземні проміжні станції побудовано за типовим проектом, вони відрізняються хіба що деякими деталями, як то підходи та переходи, прилегла до платформ територія
	Мешхед, Haft-e-Tir station 24 вересня 2014 р., Kostas Квиткова каса на станції Haft-e-Tir
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 043 на маршруті 1 Haft-e-Tir station 24 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 026 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 24 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 009 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 24 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 009/020 на ділянці між станціями Haft-e-Tir та Danesh Amouz. Цей місток виявився одним з найкращих для фотографування – саме тут ще не встигли почепити рекламні щити
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 005 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 24 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 050/005 на ділянці між станціями Danesh Amouz та Haft-e-Tir
	Мешхед, Danesh Amouz station 24 вересня 2014 р., Kostas Станція Danesh Amouz трошки відрізняється від інших, вона є довшою та ширшою
	Мешхед, Danesh Amouz station 24 вересня 2014 р., Kostas Завдяки більшій ширині на цій станції вдалося розмістити навіть невеличкий садок. Ще варто додати – на станціях та на прилеглій території (підходи до станцій, переходи тощо) просто ідеальна чистота
	Мешхед, Park-e-Melat station 24 вересня 2014 р., Kostas Ось так оформлено один з переходів. До речі, чи не єдиний, де було не так чисто як всюди і де вже трошки потріскалася плитка
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 021 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 24 вересня 2014 р., Kostas Поїзд 021/038 на ділянці між станціями Park-e-Melat та Azadi. Саме тут лінія йде під землю
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 001 на маршруті 1 Vakil Abad Highway 24 вересня 2014 р., Kostas
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 054 на маршруті 1 Azadi station 23 вересня 2014 р., Kostas Станція Azadi є найзахіднішою підземною станцією. Підземні станції відрізняються лише кольором оздоблення
	Мешхед, Basij station 23 вересня 2014 р., Kostas Для більшості любителів трамваїв станція Basij є першою, де можна побачити трамваї, оскільки більшість готелів розташовано неподалік. Саме з неї і розпочалося моє знайомство з системою
	Мешхед, Basij station 23 вересня 2014 р., Kostas Ця станція має декілька виходів, включаючи виходи до лінії швидкісних автобусів та до святині. Всі виходи чітко позначено фарсі та англійською
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 005 на маршруті 1 Basij station 23 вересня 2014 р., Kostas На підземних станціях зелені вогники на жовтій смузі блимають, коли трамвай наближається до платформи та світять зеленим, коли дозволено висадку та посадку. В інший час вогники є червоними
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 001 на маршруті 1 Ghedir station 23 вересня 2014 р., Kostas Східна кінцева теж вирізняється з-поміж інших станцій. Тут трамваї розвертаються навколо великої офісної будівлі
	Мешхед, Ghedir station 23 вересня 2014 р., Kostas Інтер’єр станції
	Мешхед, Ghedir station 23 вересня 2014 р., Kostas Ось така незвична як для станції будівля
	Мешхед, без назви 23 вересня 2014 р., Kostas Біля цієї кінцевої охочі можуть навіть пофотографувати літаки, що заходять на посадку. Тим більше, що інтервал між літаками не набагато вищий, ніж у трамваїв: зокрема, лише між Тегераном та Мешхедом літаки курсують у середньому кожні 15 хвилин
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 054 на маршруті 1 салон 23 вересня 2014 р., Kostas І насамкінець трошки про самі вагони. Назву моделі визначити не вдалося. Так виглядає другий вагон – для чоловіків
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 049 на маршруті 1 салон 23 вересня 2014 р., Kostas Секція для жінок розташована на початку першого вагону, і займає майже дві третини загальної площі вагону. Секцію відокремлено скляними двостулковими дверцятами, прикрученими до поручнів. Як і всюди в міському транспорті в Ірані, такий поділ скоріше забороняє чоловікам їздити у жіночій секції, а жінкам надається право їздити будь-де. Тому якщо пара подорожує разом, то вона може спокійно їхати у так званій чоловічій секції першого вагону або у другому вагоні
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 002 на маршруті 1 Danesh Amouz station 24 вересня 2014 р., Kostas Ззовні вагону до вікон дверей приклеєні таблички, які нагадують, що це є жіноча секція
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 005 на маршруті 1 салон 23 вересня 2014 р., Kostas Над кожними дверима є схема лінії, зеленим показано майбутню лінію метро
	Мешхед, Трамвай Mashhad LRV № 049 на маршруті 1 салон 23 вересня 2014 р., Kostas У деяких вагонах навіть є міні-бібліотека з місцевими газетами