Розробка та виготовлення дослідного зразка моделі 2Т велися протягом 1959 р. під керівництвом В. Серьогіна групою конструкторів заводу, зокрема А. Баником, В. Пігіним та за участі провідних інженерів – Б. Венеракі та І. Когана. У квітні 1960 р. ця машина одержала інвентарний номер 418 і виявилась єдиною в своєму роді. Маючи більшість агрегатів, зокрема й електрообладнання від МТБ-82, ця модель вирізнялася сучаснішою конструкцією кузову зі стулковими дверима на зразок тогочасних трамвайних вагонів МТВ-82 та КТМ/КТП-1, а також використанням надійнішого двоступінчастого редуктору заднього мосту МАЗ-200. Крім того, вона мала видовжену передню частину, як у ТБЭ-С, проте перші двері перемістилися за передній міст, що дозволило зробити їх ширшими, водночас збільшуючи площу кабіни водія. На жаль, такі конструктивні особливості й стали головним недоліком машини: збільшений передній звис спричинив підвищене навантаження на керовану вісь, а підсилювача керма тоді ще не було на жодній вітчизняній моделі. Тому з серпня цю машину виключили з пасажирського інвентарю й відправили на КЗЕТ для переобладнання. У вересні 1961 р. з заводу вийшов новий тролейбус № 418, який не відрізнявся від серійних КТБ-1.